Кельрейтерія – (не)мильне дерево.

Останнім часом, в середин літа в м.Ужгороді та на Закарпатті в цілому все частіше можна спостерігати дерева з великими китицями жовтих квітів (Фото 1).  Це один з екзотів, які нещодавно ввійшли в моду озеленення у містах нашого краю.  Дерево зацікавило закарпатців тим, що цвіте  великим жовтими суцвіттями і має незвичні коричневі плоди, має гарну зелену крону, цим самим виявляє добрі декоративні властивості. Може прикрашувати парки, узбіччя вулиць, набережні чи інші «зелені» зони міст та сіл до глибокої осені. Дерево росте не високим: біля 6-ти метрів. Час цвітіння: серпень-вересень. Після рясного і тривалого цвітіння з'являються плоди-коробочки оригінальної трилопатевої форми, що нагадують фізаліс. Невибаглива до ґрунтів, але краще росте на легких родючих ґрунтах.

По своїм екологічним вимогам до середовища проживання кельрейтерія схожа з персиком. При забезпеченні росту бажаних умов кельрейтерія практично не піддається дії збудників та інфекцій.

Цікаво, що часто кельрейтерію називають «мильним деревом», що неправильно і приводить до плутаниці, адже справжнє мильне дерево – це окремий рід рослин тієї ж родини Сапіндові (Sapindaceae). Насіння кельрейтерії мають малу кількість речовин – сапонінів і тому не здатні до достатнього піноутворення, як насіння справжніх видів мильних дерев: Sapindus mukorossi, Sapindus trifoliatus і Sapindus saponaria. Тому кельрейтерію ще називають «несправжнім мильним деревом», а через форму плодів – «деревом-ліхтариком».

Можливо, у майбутньому екземпляр цього дерева зможе прикрасити і замковий парк.